Батьківщина Мати про проект, будівництво, що у неї під ногами, як обирали матеріал, скільки операцій перенесла та що заціпила пластика, про музей цоколі, народженн зовнішнього вигляду меча, легенди та звісно як до нього проїхати. А також цифри нижче.
Батьківщина Мати народилася не одразу, навіть її поява була складною. Ідея створення на схилі належить Євгенію Вучетичу, автору триплексу з бетоним монументом «Батьківщина кличе» на мамаєвому кургані. Його проект був грандіозним, феєричним, повноцінна скульптурна група, тридцятиметрові воїни, котрі підіймаються з берега Дніпра, стела зі щитом та мечем, одягнена в позолоту та водограй. Передчасна смерть Вучетича багато що змінила. В Москві за Київський проект ніхто не хоче братися. Та роботу передають до Києва під керівництво Василя Бородая. Та монумент починає змінюватися, тому роздивлялись всі пропозиції, котрі могли вносити всі бажаючі від простих солдат, робітників до вчителів. Кожен ескіз публікувався в журналах та газетах для всенародного обговорення, обговорювали дуже довго. Була навіть ситуація з пропозицією побудувати гранітну статую з ресторанами та кафе всередині, на острові посеред річки, кошторис на той момент вже затверджено разом з ескізом, кошти вже виділили. Саме тому потрібно аргументовано відмовити автору, і зробити це через пресу. Архітектори багато разів на таке обговорення відволікались.
Спочатку навіть розглядали варіант чоловіка-солдата, котрий черпає каскою воду з Дніпра. Обговорювався його вік, але зупинились на жінці. Дебати стосовно зовнішності на цьому не закінчились, це стосується не лише зачіски, атрибути які були присутні в руках також відрізнялись від миролюбної пальмової гілки, дитини до автомата. Але кажуть, на це мав вплив Щербицький виявив здивування «Навіщо нам баба з віником». Почалась ще одне «будівництво століття» строки були обмеженні, задіяна вся країна, робота має бути завершена до 9 травня, дня перемоги. Потрібне було повне перепланування дніпровського пагорба, копали котлован та бурили під палі, для максимального закріплення основи, фундамент композиції Мати Батьківщина впирається на більш тверду породу. Глибина фундаменту колодязя сімнадцять з половиною метрів, завширшки тридцять чотири. Скелет виконаний з металевого каркасу, в що одягнути? Позолота дорого та не практично, титановий сплав – просто дорого та не практично, зупинились на нержавіючій сталі. Бюджет дуже сильно обмежений лімітом, йшли навіть на такі хитрощі як оминали обмеження регіонального ліміту в 2 мільйони карбованців, шляхом оформлення різних ділянок роботи окремими платіжками. Легкий та практичний одяг з шматочків 50 на 50 сантиметрів та півтора міліметри завтовшки. Швачками були зварювальники інституту ім. Патона, зварювали відомим швом Патона.
Повернули обличчям до Дніпра (що є архітектурним правилом, Статуя Свободи в Нью Йорку стоїть спиною до міста та обличчям до океану). Та виявилося, що Мати Батьківщина стоїть п’ятою точкою до Лесі Українки, яка встановлена на площі з тим самим ім’ям та стоїть спиною до річки, а район між ними назвали «міжжопами».
Меч один з самих суперечливих та легендарних елементів статуї. Спочатку його планували пласким, але можливі урагани та сильні пориви вітру могли зруйнувати пам’ятник через парусність леза. Вирішено зробити зброю ромбічного перетину, від отворів якими можливо було погасити повітряні потоки одразу відмовилися. Дірявий клинок не варіант. Створюється копі з дотриманням пропорцій та відправляється до Москви, для випробувань в аеротрубі, саме думка вчених була врахована та вістря вкоротили. Під час будівництва вплив церкви ще не було настільки істотним. В меч навіть встановили маятник, для стабілізації коливань вітру. А ось блискавка в зброю не потрапляла, так як на пам’ятнику встановлені громовідводи.
Обличчя статуї Батьківщина Мати приписують Галині Кальченко, котра була колегою Василя Бородая. Але риси були змінені, після будівництва виявилось, ніс занадто малий, та виглядає не естетично, тому ніс пам’ятнику збільшили. Хотіли також змінити груди, але Бородай став на захист, апелюючи до фізіологічних особливостей жіночого організму. Деталізація захоплює, навіть нігті на руках присутні.
На верхній кромці щиту та цівку зброї присутні оглядові майданчики, котрі доступні для відвідування в безвітряну погоду та при проходженні дрескоду (гарний настрій, обов’язковий елемент).
В п’єдесталі знаходиться музей великої вітчизняної війни (крита експозиція, важка техніка та авіація експонується під відкритим небом). В комплексі близько 16 залів довжиною близько п’яти кілометрів. Одна з найбільших експозицій в Україні.
Трохи про цифри:
- Висота рахуючи з землі до верху постаменту – 40 метрів
- Від землі до самої верхньої точки вістря зброї 102 мери
- Висота Залізної Леді 62 метри
- Вага всієї конструкції 450 тон
- Вага зброї 9 тон при довжині 16м.
- Вага щиту 13 тон при розмірах 13м на 8м
Проїхати можна з метро Арсенальна автобус 24а або 38 до Лаври та спуститись, близько кілометру.
Метро Дружби народів їдуть автобуси 43, 50, 51 до зупинки «Міст ім Патона» та піднятися до гори 800 метрів.
Адреса Запечерна вулиця
